кондуїт
КОНДУЇТ, у, ч. У дореволюційній Росії - журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі. - Русин... Русин... Русин, - муркотів святий Петро. - Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (Фр., II, 1950, 127); Відсутність такої довідки [про говіння] записувалась у кондуїт, і подібний запис у кондуїті розцінювався при вступі до університету як політична неблагонадійність (Смолич, Мир.., 1958, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кондуїт | кондуїти |
Родовий | кондуїту | кондуїтів |
Давальний | кондуїтові, кондуїту | кондуїтам |
Знахідний | кондуїт | кондуїти |
Орудний | кондуїтом | кондуїтами |
Місцевий | на/у кондуїті | на/у кондуїтах |
Кличний | кондуїте | кондуїти |