конха
КОНХА, -и, ж., архіт. Елемент давньовізантійської храмової архітектури – півкупол для перекриття півциліндричних частин (апсид, ніш) будівлі; у храмах, побудованих у древній Візантії, а також у Росії наприкінці 19 – початку 20-го ст. (псевдовізантійський стиль), конхи, як правило, відігравали роль малих куполів, що начебто підпирають знизу центральний купол; виникши в східно-елліністичній архітектурі, конхи широко використовувалися в римській і візантійській архітектурі, у середньовічних християнських культових будівлях; у конхах часто поміщали мозаїки або розписи.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конха | конхи |
Родовий | конхи | конх |
Давальний | консі | конхам |
Знахідний | конху | конхи |
Орудний | конхою | конхами |
Місцевий | на/у консі | на/у конхах |
Кличний | конхо | конхи |