кошениця
КОШЕНИЦЯ, рідше КОШАНИЦЯ, і, ж., розм. Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі. Ну, каже кінь, пусти мене.. на пшеницю, на зелену кошеницю (Сл. Гр.); Ой пшениця, кошаниця - товарові паша (Сл. Гр.); Сей та той перейде один-півтора перекоса, кине косу на землю, зітхне важко-важко та й лягає на вогку холодну кошеницю, щоб дрібку освіжитися, спочити (Фр., V, 1951, 334).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кошениця | кошениці |
Родовий | кошениці | кошениць |
Давальний | кошениці | кошеницям |
Знахідний | кошеницю | кошениці |
Орудний | кошеницею | кошеницями |
Місцевий | на/у кошениці | на/у кошеницях |
Кличний | кошенице | кошениці |