кукібливий
КУКІБЛИВИЙ, а, е, діал. Бережливий, дбайливий. Я похвалила кукібливу і працьовиту мою гостю, що.. так повела господарство (Барв., Опов.., 1902, 426).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кукібливий | кукіблива | кукібливе | кукібливі |
Родовий | кукібливого | кукібливої | кукібливого | кукібливих |
Давальний | кукібливому | кукібливій | кукібливому | кукібливим |
Знахідний | кукібливий, кукібливого | кукібливу | кукібливе | кукібливі, кукібливих |
Орудний | кукібливим | кукібливою | кукібливим | кукібливими |
Місцевий | на/у кукібливому, кукібливім | на/у кукібливій | на/у кукібливому, кукібливім | на/у кукібливих |