кумис
КУМИС, у, ч. Напій із кобилячого (рідше верблюдячого і коров'ячого) молока, що перебродило. Вона спитала: «А куди ж поїдем?» - В моє село, в Самарську губернію. Там на степах я, може, поправлюсь, питиму кумис (Л. Укр., III, 1952, 538); Друзі казали нам, що, мабуть, завдяки кумису дід Джаке залишається міцним і в дев'яносто років (Мас., Життя.., 1960, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кумис | кумиси |
Родовий | кумису | кумисів |
Давальний | кумисові, кумису | кумисам |
Знахідний | кумис | кумиси |
Орудний | кумисом | кумисами |
Місцевий | на/у кумисі | на/у кумисах |
Кличний | кумисе | кумиси |