кунацтво
КУНАЦТВО, а, с. Звичай, який зв'язує кунаків зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кунацтво | кунацтва |
Родовий | кунацтва | кунацтв |
Давальний | кунацтву | кунацтвам |
Знахідний | кунацтво | кунацтва |
Орудний | кунацтвом | кунацтвами |
Місцевий | на/у кунацтві | на/у кунацтвах |
Кличний | кунацтво | кунацтва |