куцак
КУЦАК, а, ч., розм. 1. Хтось або щось коротше за звичайне (про людину низького росту, короткий одяг і т. ін.). Серед найпомітніших етнографічних матеріалів маємо.. речі щоденного вжитку, селянський одяг - гунька, куцак, свита, пояси, запаски XIX ст. (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 70).
2. Те саме, що чорт. Куцим, або куцаком, звуть у нас того, що в пеклі грішників припікає (Барв., Опов.., 1902, 306); * У порівн. - А ще до того вигадлива, весела [Тодоська], до того зуби шкірить, тому моргне, цьому загадку загадає, прямо тобі, як куцак.. крутиться (Дн. Чайка, Тв., 1960, 81).
3. розм. Те саме, що обріз2. Нещодавно шумів ліс шумом зловісним, ляскав куцапами, нагаями та бомбами бандитськими... (Вишня, І, 1956, 153); Куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Стельмах, На.. землі, 1949, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куцак | куцаки |
Родовий | куцака | куцаків |
Давальний | куцакові, куцаку | куцакам |
Знахідний | куцак, куцака | куцаки, куцаків |
Орудний | куцаком | куцаками |
Місцевий | на/у куцаку | на/у куцаках |
Кличний | куцаку | куцаки |