лигнути
ЛИГНУТИ1 ну, неш, док., перех., вульг . Однокр. до лигати2. І сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був; Уже закушовав [закушував] смачненько, Хто добре пінної лигнув (Котл., І, 1952, 209); Там на диво бенкет розпочався. Вихиляють до дна Повні кухлі вина.. Всяк лигнув до пуття (Граб., І, 1959, 296).
ЛИГНУТИ2, ну, неш, док., перех., вульг . Ударити. Чіпка, як почув про діло - мов хто його обухом лигнув по голові (Мирний, II, 1954, 571); Хтось лигнув його [Андрія] так, що він зарився у пісок (Тют., Вир, 1964, 412).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лигну | лигнемо |
2 особа | лигнеш | лигнете |
3 особа | лигне | лигнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лигнув | лигнули |
Жіночий рід | лигнула | |
Середній рід | лигнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лигнімо | |
2 особа | лигни | лигніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | лигнувши |