межень
МЕЖЕНЬ, МЕЖІНЬ, межені, ж. 1. Низький рівень води в річці, озері (переважно влітку). Літом настає пора межені: води стає мало, рівень рік дуже знижується і з'являються мілини (Фіз. геогр., 7, 1957, 108); Зимова межень.
2. діал. Середина літа, час, коли річки мають низький рівень води. Настояща добич [у рибалок] - то межінь. Сказано - літо: на все хороше (Сл. Гр.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | межень | межені |
Родовий | межені | меженей |
Давальний | межені | меженям |
Знахідний | межень | межені |
Орудний | меженню | меженями |
Місцевий | на/у межені | на/у меженях |
Кличний | межене | межені |