могильний
МОГИЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до могила 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний. Насип могильний зробив (Зеров, Вибр., 1966, 254); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168).
2. Такий, як у могилі. [Долорес:] Остатній раз я подивлюся ще на сії очі! Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям... (Л. Укр., III, 1952, 372); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Тют., Вир, 1964, 17); // Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.). Марусяк нахилився за колом і... почув нараз звуки серед могильної тиші ... Це були кроки ... (Хотк., II, 1966, 286); Восьма камера зустрічає нас могильною мовчанкою (Збан., Єдина, 1959, 88).
3. розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). - Ходіть сюди, діти! - промовив дід глибоким, ..могильним голосом (Фр., VI, 1951, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | могильний | могильна | могильне | могильні |
Родовий | могильного | могильної | могильного | могильних |
Давальний | могильному | могильній | могильному | могильним |
Знахідний | могильний, могильного | могильну | могильне | могильні, могильних |
Орудний | могильним | могильною | могильним | могильними |
Місцевий | на/у могильному, могильнім | на/у могильній | на/у могильному, могильнім | на/у могильних |