монотеїст
МОНОТЕЇСТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монотеїст | монотеїсти |
Родовий | монотеїста | монотеїстів |
Давальний | монотеїстові, монотеїсту | монотеїстам |
Знахідний | монотеїста | монотеїстів |
Орудний | монотеїстом | монотеїстами |
Місцевий | на/у монотеїсті, монотеїстові | на/у монотеїстах |
Кличний | монотеїсте | монотеїсти |