монотипія
МОНОТИПІЯ, ї, ж. Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток. В мистецтві естампа Дерегус виступав в основному як офортист, разом з тим не можна не згадати і про його успішну працю в техніці монотипій (Вітч., 6, 1962, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монотипія | монотипії |
Родовий | монотипії | монотипій |
Давальний | монотипії | монотипіям |
Знахідний | монотипію | монотипії |
Орудний | монотипією | монотипіями |
Місцевий | на/у монотипії | на/у монотипіях |
Кличний | монотипіє | монотипії |