мурувати
МУРУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. 1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує. Той неситим оком - За край світа [світу] зазирає (Шевч., І, 1963, 236); Муруючи стіну, муляр кладе в неї не самі тільки гранітові квадрати, але як випаде, то і труск, і обломки і додає до них цементу (Фр., І, 1955, 30); Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч з комином та димарем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183).
2. перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.). Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами (Стельмах, На.. землі, 1949, 84).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурую | муруємо |
2 особа | муруєш | муруєте |
3 особа | мурує | мурують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муруватиму | муруватимемо |
2 особа | муруватимеш | муруватимете |
3 особа | муруватиме | муруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мурував | мурували |
Жіночий рід | мурувала | |
Середній рід | мурувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муруймо | |
2 особа | муруй | муруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | муруючи | |
Минулий час | мурувавши |