мішма
МІШМА, розм. 1. присл. Те саме, що впереміш. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Гр., І, 1963, 397); Мішки з цукром.. лежали мішма з дитячими ляльками й розчавленими консервними бляшанками (Смолич, II, 1958, 41).
2. у знач. ім. мішма, и, ж., рідко. Те саме, що мішанина. Вони говорили разом, одна про те, а друга про інше, і їх бесіда зливалась в якусь кумедну мішму... (Коцюб., І, 1955, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мішма | мішми |
Родовий | мішми | мішм |
Давальний | мішмі | мішмам |
Знахідний | мішму | мішми |
Орудний | мішмою | мішмами |
Місцевий | на/у мішмі | на/у мішмах |
Кличний | мішмо | мішми |