наварений
НАВАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наварити. Не треба тепер витрачати час на заточування робочих органів культиваторів. І долота, і лапи, і бритви наварені сормайтом - чудодійним сплавом, який не тільки подовжує строк служби цих робочих органів у десять раз, а й робить їх самозаточувальними (Рад. Укр., 7.VI 1962, 2); // у знач. прикм. Наварений метал луснув, і саме цю тріщину на місці зварки і постарався зафарбувати Кирило Сидорович (Собко, Звич. життя, 1957. 99); // наварено, безос. присудк. сл. Посадили молодих за стіл; страви ж було усякої наварено, була ж і горілка, була й варена (Кв.-Осн., II, 1956, 218); На ньому [тракторі] немає живого місця - ту деталь зварено електрикою, ту припасовано з іншої системи, ту знято з танка, ту .розточено, наварено вищерблені зубці (Ю. Янов., II, 1954, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наварений | наварена | наварене | наварені |
Родовий | навареного | навареної | навареного | наварених |
Давальний | навареному | навареній | навареному | навареним |
Знахідний | наварений, навареного | наварену | наварене | наварені, наварених |
Орудний | навареним | навареною | навареним | навареними |
Місцевий | на/у навареному, наваренім | на/у навареній | на/у навареному, наваренім | на/у наварених |