навербовувати
НАВЕРБОВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Набирати, наймати людей у повній кількості на роботу або для участі в чому-небудь. Пан Пулявський навербував полк шляхти (Стор., І, 1957, 163); Потрібні йому були різні люди: і лікарі, і цирульники, і теслярі, і ливарники.. Сам цар московський Іван просив його навербувати таких людей (Ів., Таємниця, 1959, 172).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навербовую | навербовуємо |
2 особа | навербовуєш | навербовуєте |
3 особа | навербовує | навербовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навербовуватиму | навербовуватимемо |
2 особа | навербовуватимеш | навербовуватимете |
3 особа | навербовуватиме | навербовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навербовував | навербовували |
Жіночий рід | навербовувала | |
Середній рід | навербовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навербовуймо | |
2 особа | навербовуй | навербовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навербовуючи | |
Минулий час | навербовувавши |