НАВКИДЯ, присл., діал. Кидаючи з силою; кидькома. Дала один вареничок. Ще й дві варениці, А третьою навкидя Вдарила по пиці (Україна.., І, 1960, 346); Стала [Ганна] поруч з колгоспником, щоб, як і він, навкидя вантажити дрібніше каміння, стоячи на одному місці (Ле, В снопі.., 1960, 183).