НАВІЖЕНО. Присл. до навіжений 4. - А ти думаєш, що я не люблю тебе так гаряче, так навіжено, як ти любиш мене? - сказав Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 233); Петров стояв уже без піджака, тримав когось обома руками за петельки й навіжено кричав (Шовк., Інженери, 1956, 373).