нагорода
НАГОРОДА, и, ж. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Три Зорі у нагороду За геройство за твоє [Кожедуба]... (Нех., Ми живемо.., 1960, 114); // Те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду [книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав (Фр., І, 1955, 12); Коли вручають нагороду Тобі чи області твоїй, - Подумай, що ти для народу В майбутнім зробиш, друже мій! (С. Ол., Вибр., І959, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нагорода | нагороди |
Родовий | нагороди | нагород |
Давальний | нагороді | нагородам |
Знахідний | нагороду | нагороди |
Орудний | нагородою | нагородами |
Місцевий | на/у нагороді | на/у нагородах |
Кличний | нагородо | нагороди |
нагородити
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагороджу | нагородимо |
2 особа | нагородиш | нагородите |
3 особа | нагородить | нагородять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагородив | нагородили |
Жіночий рід | нагородила | |
Середній рід | нагородило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагородімо | |
2 особа | нагороди | нагородіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нагородивши |