нагукувати
НАГУКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГУКАТИ, аю, аєш, док. 1. тільки недок., неперех. Час від часу кричати. Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: - Проходь звідсіль (Кучер, У. Кармалюк, 1954, 171).
2. перех. і без додатка. Кликати, запрошувати когось куди-небудь, до кого-небудь. - Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов. А вони вже папірчики на вогні палять (Ю. Янов., І, 1954, 36); - Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, - вони мене не впіймають (Кучер, У. Кармалюк, 1954, 197).
3. тільки док., неперех., на кого. Вилаяти кого-небудь з криком, у різкому тоні; накричати на кого-небудь. Коли батько нагукає на його, він .. піде з двору (Мирний, IV, 1955, 35); Чого це я, справді, так-о на Оксану нагукав? Чим вона винувата, що той чортяка її до мене підослав? (Григ., Вибр., 1959, 249).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагукую | нагукуємо |
2 особа | нагукуєш | нагукуєте |
3 особа | нагукує | нагукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагукуватиму | нагукуватимемо |
2 особа | нагукуватимеш | нагукуватимете |
3 особа | нагукуватиме | нагукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагукував | нагукували |
Жіночий рід | нагукувала | |
Середній рід | нагукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагукуймо | |
2 особа | нагукуй | нагукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нагукуючи | |
Минулий час | нагукувавши |