надуживання
НАДУЖИВАННЯ, я, с. Дія за знач. надуживати. Без галасу і крику, без надуживання окликами, а спокійно і вдумливо, по-філософському поет [В. Мисик] порівнює і зважує життя народу минуле, яке йому добре відоме, і сучасне (Вітч., 12, 1963, 191); Його обличчя з підпухлими очима, невиспане й одутле, свідчило про безсонні ночі та надуживання міцними напоями (Дмит., Розлука, 1957, 140).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надуживання | надуживання |
Родовий | надуживання | надуживань |
Давальний | надуживанню | надуживанням |
Знахідний | надуживання | надуживання |
Орудний | надуживанням | надуживаннями |
Місцевий | на/у надуживанні | на/у надуживаннях |
Кличний | надуживання | надуживання |