назбиткуватися
НАЗБИТКУВАТИСЯ, уюся, уєпюя, док., діал. Назнущатися. [Баюрак:] П'ять літ служив я. Що вже клятий німець Назбиткувався наді мною! (Фр., IX, 1952, 316); - Вже досить над нами напанувалися чужі та й назбиткувалися!.. (Кобр., Вибр., 1954, 56).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | назбиткуюся | назбиткуємося |
2 особа | назбиткуєшся | назбиткуєтеся |
3 особа | назбиткується | назбиткуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | назбиткувався | назбиткувалися |
Жіночий рід | назбиткувалася | |
Середній рід | назбиткувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | назбиткуймося | |
2 особа | назбиткуйся | назбиткуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | назбиткувавшись |