наквацьований
НАКВАЦЬОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наквацювати. З юрби протиснувся наперед присадкуватий чоловік у наквацьованих дьогтем чоботях (Донч., III, 1956, 14); Чорне волосся, густо наквацьоване олією, щільно прилягало до круглої голови (Кир., Вибр., 1960, 305); // у знач. прикм. В Будинку колгоспника молоденьке дівчатко з наквацьованими губами визирнуло у віконце (Тют., Вир, 1964, 53); // наквацьовано, безос. присудк. сл. Картярі звертались до головного арбітра, діда Кияшка. - Ану, глянь, старий, що воно тут тебе наквацьовано? (Збан., Єдина, 1959, 118).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наквацьований | наквацьована | наквацьоване | наквацьовані |
Родовий | наквацьованого | наквацьованої | наквацьованого | наквацьованих |
Давальний | наквацьованому | наквацьованій | наквацьованому | наквацьованим |
Знахідний | наквацьований, наквацьованого | наквацьовану | наквацьоване | наквацьовані, наквацьованих |
Орудний | наквацьованим | наквацьованою | наквацьованим | наквацьованими |
Місцевий | на/у наквацьованому, наквацьованім | на/у наквацьованій | на/у наквацьованому, наквацьованім | на/у наквацьованих |