накивувати
НАКИВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Кивати злегенька або час від часу. Злегенька накивували [попівські жінки] пальчиками на Зельмана і цікавилися, де він примістив нового війта (Черемш., Тв., 1960, 247).
2. Те саме, що підморгувати. - Ну, которого ж, Оксано, будеш зятем звати? .. Чи не отого кучерявого? - накивує Кирило оком на Вітю (Вас., II, 1959, 166); Молода, ставна тітка стріляла в нього очима-тернинами, накивуючи бровою (Мушк., Чорний хліб, 1960, 105); * Образно. Далеко на обрії сонно накивує вогняною бровою мигавиця (Мушк., Серце.., 1962, 136).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накивую | накивуємо |
2 особа | накивуєш | накивуєте |
3 особа | накивує | накивують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накивуватиму | накивуватимемо |
2 особа | накивуватимеш | накивуватимете |
3 особа | накивуватиме | накивуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накивував | накивували |
Жіночий рід | накивувала | |
Середній рід | накивувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накивуймо | |
2 особа | накивуй | накивуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | накивуючи | |
Минулий час | накивувавши |