накиданий
НАКИДАНИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до накидати. Серед Росі неначе лежав невеличкий острівець з прездорового каміння, без ладу накиданого купами (Н.-Лев., III, 1956, 38); "Аукціон".. є мальовничий нарис, накиданий невимушено рукою недбалою, але твердою й досвідченою (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 114); // накидано, безос. присудк. сл. - А ти, Василю, і не вимостив там, де сидіти? - зиркнувши на віз, де сяк-так накидано було гнилої соломи.., сказала Оришка (Мирний, III, 1954, 316); У сутінках здавалось, що на підлогу купами накидано брудного шмаття (Кол., Терен.., 1959, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | накиданий | накидана | накидане | накидані |
Родовий | накиданого | накиданої | накиданого | накиданих |
Давальний | накиданому | накиданій | накиданому | накиданим |
Знахідний | накиданий, накиданого | накидану | накидане | накидані, накиданих |
Орудний | накиданим | накиданою | накиданим | накиданими |
Місцевий | на/у накиданому, накиданім | на/у накиданій | на/у накиданому, накиданім | на/у накиданих |