наладчиця
НАЛАДЧИЦЯ, і, ж. Жін. до наладчик. Наладчиця інструментального цеху.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наладчиця | наладчиці |
Родовий | наладчиці | наладчиць |
Давальний | наладчиці | наладчицям |
Знахідний | наладчицю | наладчиць |
Орудний | наладчицею | наладчицями |
Місцевий | на/у наладчиці | на/у наладчицях |
Кличний | наладчице | наладчиці |