намотувальник
НАМОТУВАЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює намотування чого-небудь. У приміщенні, залитому яскравим світлом.., зосереджено працюють намотувальники, складальники (Веч. Київ, 17.XI 1967. 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | намотувальник | намотувальники |
Родовий | намотувальника | намотувальників |
Давальний | намотувальникові, намотувальнику | намотувальникам |
Знахідний | намотувальника | намотувальників |
Орудний | намотувальником | намотувальниками |
Місцевий | на/у намотувальнику, намотувальникові | на/у намотувальниках |
Кличний | намотувальнику | намотувальники |