напакостити
НАПАКОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм. 1. Напаскудити, набруднити де-небудь. - Так ти кажеш - ременем? - повторював крізь сльози Максим-коваль.
- Атож! - Як кота, що напакостив у хаті? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54).
2. Заподіяти шкоду кому-небудь; нашкодити. Напакостить панові.. стало утіхою для його (Мирний, II, 1954, 272).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напакощу | напакостимо |
2 особа | напакостиш | напакостите |
3 особа | напакостить | напакостять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напакостив | напакостили |
Жіночий рід | напакостила | |
Середній рід | напакостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напакостьмо | |
2 особа | напакость | напакостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | напакостивши |