нарадуватися
НАРАДУ ВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., перев. із запереч. н е. Досхочу, вволю порадуватися. Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя, жалкували, що безталанній Хіврі не довелося й порадуватися тим несподіваним щастям (Мирний, IV, 1955, 229); // Радуючись, задовольнитися. Дождала стара невістки, не порадується: яка ж то до неї щира та покірна! (Вовчок, І, 1955, 54); Яринка не нарадується своїми дівчатами (Кучер, Прощай.., 1957, 237).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарадуюся | нарадуємося |
2 особа | нарадуєшся | нарадуєтеся |
3 особа | нарадується | нарадуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нарадувався | нарадувалися |
Жіночий рід | нарадувалася | |
Середній рід | нарадувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарадуймося | |
2 особа | нарадуйся | нарадуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нарадувавшись |