наріччя
НАРІЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (Мовозн., VI, 1948, 78); Південно-східне наріччя української мови.. в його нинішньому вигляді склалось на основі, близькій до говірок Київщини (Пит. походж. укр. мови, 1956, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наріччя | наріччя |
Родовий | наріччя | наріч |
Давальний | наріччю | наріччям |
Знахідний | наріччя | наріччя |
Орудний | наріччям | наріччями |
Місцевий | на/у наріччі | на/у наріччях |
Кличний | наріччя | наріччя |