настобісіти
НАСТОБІСІТИ, ію, ієш, док., фам. Дуже набриднути, надокучити. Настобісіла йому Микитина сестра, білява Євгена - пухла і плаксива... (Цюпа, Назустріч.., 1958, 66); О! Як настобісіли ці "добрі люди", як часто згадує про них мати, а не скаже, хто вони... (Хижняк, Килимок, 1961, 92); // безос. охати настобісіло.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настобісію | настобісіємо |
2 особа | настобісієш | настобісієте |
3 особа | настобісіє | настобісіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | настобісів | настобісіли |
Жіночий рід | настобісіла | |
Середній рід | настобісіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настобісіймо | |
2 особа | настобісій | настобісійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | настобісівши |