насудитися
НАСУДИТИСЯ, суджуся, судишся, док. Багато, досхочу поговорити, обмірковуючи, засуджуючи чиї-небудь вчинки. Насудяться воріженьки, - Дівка заміж піде (Укр.. лір. пісні, 1958, 173); - О, напади Параска наМокрину,-до вечора б не наговорилися, не насудилися... (Горд., II, 1959, 491).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуджуся | насудимося |
2 особа | насудишся | насудитеся |
3 особа | насудиться | насудяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насудився | насудилися |
Жіночий рід | насудилася | |
Середній рід | насудилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насудімося | |
2 особа | насудися | насудіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | насудившись |