натягнутий
НАТЯГНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до натягнути 1 - 4. Бренькнула десь туго натягнута струна (Вас., І, 1959, 220); Вона випадково зазирнула за шафу і побачила там великий підрамник з натягнутим на ньому полотном (Коз., Сальвія, 1959, 187); З-під його темного кашкета, глибоко натягнутого на лоб, поблискували чорні .. розумні очі (Досв., Вибр., 1959, 85); // натягнуто, безос. присудк. сл. Ходив [підводчик], похмуро притупував чобітьми, поверх яких було натягнуто нові, з валу виплетені домашнього виробу личаки (Гончар, II, 1959, 135).
2. у знач. прикм., перен. Позбавлений дружньої близькості, натуральності; недружелюбний. Вже давно, майже рік тому, відбулася дуже натягнута розмова (Собко, Звич. життя, 1957, 206).
3. у знач. прикм., перен. Те саме, що напружений 4. - Хто там? - тремтить її натягнутий голос (Стельмах, II, 1962, 399).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натягнутий | натягнута | натягнуте | натягнуті |
Родовий | натягнутого | натягнутої | натягнутого | натягнутих |
Давальний | натягнутому | натягнутій | натягнутому | натягнутим |
Знахідний | натягнутий, натягнутого | натягнуту | натягнуте | натягнуті, натягнутих |
Орудний | натягнутим | натягнутою | натягнутим | натягнутими |
Місцевий | на/у натягнутому, натягнутім | на/у натягнутій | на/у натягнутому, натягнутім | на/у натягнутих |