начіплюватися
НАЧІПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЧІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся і НАЧЕПИТИСЯ, чеплюся, чепишся; мн. начепляться; док. 1. Чіпляючись, навішуватися на що-небудь, прикріплюватися до чогось і т. ін. Женя й собі почав постукувати ногами, бо.. до його черевиків начіплялась глина (Гуц., Скупана.., 1965, 31); Вона.. вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Григ., Вибр., 1959, 35).
2. тільки док., перен., розм. Настирливо вимагати чого-небудь; причепитися. - Нащо ти брав [червінці]? - спитав дід. - Та я, каже, й не хотів, так начепилися, - бери та й бери. Силоміць у кишеню накидали (Мирний, І, 1954, 188); [Приблуда:] Така бенеря як начепиться, то гірш пропасниці (Кроп., І, 1958, 161).
3. тільки док., перен., розм. Набиваючись, пристати до кого-небудь. Христя дуже голінна до хлопців, начепилася на Хведора (Мирний, III, 1954, 59); // Накинутися на кого-небудь (із лайкою, докорами і т. ін.). Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: - Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Григ., Вибр., 1959, 97).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начіплююся | начіплюємося |
2 особа | начіплюєшся | начіплюєтеся |
3 особа | начіплюється | начіплюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начіплюватимуся | начіплюватимемося |
2 особа | начіплюватимешся | начіплюватиметеся |
3 особа | начіплюватиметься | начіплюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | начіплювався | начіплювалися |
Жіночий рід | начіплювалася | |
Середній рід | начіплювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начіплюймося | |
2 особа | начіплюйся | начіплюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | начіплюючись | |
Минулий час | начіплювавшись |