невіддільний
НЕВІДДІЛЬНИЙ, а, е. Якого не можна відділити, відокремити від чого-небудь. Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу (Тич., III, 1957, 128); Червона Армія невіддільна від своєї плоті - радянського народу, який її породив (Десняк, Опов., 1951, 93); Любов до Батьківщини невіддільна від любові до рідного краю, рідної природи (Ком. Укр., 2, 1966, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невіддільний | невіддільна | невіддільне | невіддільні |
Родовий | невіддільного | невіддільної | невіддільного | невіддільних |
Давальний | невіддільному | невіддільній | невіддільному | невіддільним |
Знахідний | невіддільний, невіддільного | невіддільну | невіддільне | невіддільні, невіддільних |
Орудний | невіддільним | невіддільною | невіддільним | невіддільними |
Місцевий | на/у невіддільному, невіддільнім | на/у невіддільній | на/у невіддільному, невіддільнім | на/у невіддільних |