недоладно
НЕДОЛАДНО. Присл. до недоладний. Далеко позаду лишився Лісовський, недоладно гуцикаючи на масивному "сируватому" коні (Стельмах, І, 1962, 45); Великий, у недоладно зшитім костюмі, він скидався на ведмедя (Мушк., Чорний хліб, 1960, 166); [Андромаха:] Та як же й вірити, коли ти завжди не в пору й недоладно пророкуєш? (Л. Укр., II, 1951, 260); // у знач. присудк. сл. Негарно, недоречно, необдумано. - Пробачте.., - схаменувся Бжеський, схиляючи голову. - Але, зрозумійте, як воно недоладно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).