недоумок
НЕДОУМОК, мка, ч., розм. 1. Нерозумна, обмежена, нерозвинена людина. - У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (Кочура, Зол. грамота, 1960, 22).
2. Розумово недорозвинена, слабоумна людина. А цей фотограф - або недоумок, або просто - негідник (Донч., V, 1957, 284); // Уживається як лайливе слово.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недоумок | недоумки |
Родовий | недоумка | недоумків |
Давальний | недоумкові, недоумку | недоумкам |
Знахідний | недоумка | недоумків |
Орудний | недоумком | недоумками |
Місцевий | на/у недоумку, недоумкові | на/у недоумках |
Кличний | недоумку | недоумки |