непам'ятливий
НЕПАМ'ЯТЛИВИЙ, а, е, розм. Який швидко забуває про що-небудь, не пам'ятає чогось. [Кандзюба:] А мій же Стецько та не зовсім і дурний; він, собі на лихо, трошки непам'ятливий та нерозсудливий (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 387); // Який не тримає у пам'яті зла проти кого-небудь. Тепер вона добра, непам'ятлива, тепер у неї немає серця проти Андрія (Коцюб., II, 1955, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непам'ятливий | непам'ятлива | непам'ятливе | непам'ятливі |
Родовий | непам'ятливого | непам'ятливої | непам'ятливого | непам'ятливих |
Давальний | непам'ятливому | непам'ятливій | непам'ятливому | непам'ятливим |
Знахідний | непам'ятливий, непам'ятливого | непам'ятливу | непам'ятливе | непам'ятливі, непам'ятливих |
Орудний | непам'ятливим | непам'ятливою | непам'ятливим | непам'ятливими |
Місцевий | на/у непам'ятливому, непам'ятливім | на/у непам'ятливій | на/у непам'ятливому, непам'ятливім | на/у непам'ятливих |