непокритий
НЕПОКРИТИЙ, а, е. 1. Не застелений зверху чим-небудь. За непокритими, похололими за ніч столами.. сиділи люди (Стельмах, І, 1962, 3).
2. Який не має покрівлі, накриття. Кругом тих палаців - непокриті халупи, обідраний, голодний і холодний люд (Стор., І, 1957, 127); Вийшов [Левко] на подвір'я до коней, що стояли в свіжозведеній, ще непокритій стаєньці (Стельмах, Хліб.., 1959, 618).
3. Без головного убору. Долі, в тіні руїни, сиділа жінка в жалобі, з чорним непокритим волоссям (Коцюб., II, 1955, 403); Дід ішов з непокритою головою (Донч., VI, 1957, 60); На кручі з'явився хлопець верхи на коні, з вигорілим від сонця білим непокритим чубом (Юхвід, Оля, 1959, 16).
4. Який не має на собі одягу або якогось іншого покриття. Падає [світло ] дівчатам на біляві простоволосі голови, на худі непокриті плечі (Л. Укр., IV, 1954, 212); Рубались предки в давнину з непокритими грудьми (Довж., І, 1958, 325).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непокритий | непокрита | непокрите | непокриті |
Родовий | непокритого | непокритої | непокритого | непокритих |
Давальний | непокритому | непокритій | непокритому | непокритим |
Знахідний | непокритий, непокритого | непокриту | непокрите | непокриті, непокритих |
Орудний | непокритим | непокритою | непокритим | непокритими |
Місцевий | на/у непокритому, непокритім | на/у непокритій | на/у непокритому, непокритім | на/у непокритих |