непідкупний
НЕПІДКУПНИЙ, а, е. Якого не можна підкупити; який не зрадить своєму обов'язку. [Д. Жуан:] Всі слуги - суворі, збройні, непідкупні (Л. Укр., III, 1952, 393); Серед учителів школи підібралось немало чесних, непідкупних людей (Гончар, Таврія, 1952, 76); // Власт. такій людині. Дав ти синам свою душу... Правду свою непідкупну і совість (Забашта, Квіт., 1960, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непідкупний | непідкупна | непідкупне | непідкупні |
Родовий | непідкупного | непідкупної | непідкупного | непідкупних |
Давальний | непідкупному | непідкупній | непідкупному | непідкупним |
Знахідний | непідкупний, непідкупного | непідкупну | непідкупне | непідкупні, непідкупних |
Орудний | непідкупним | непідкупною | непідкупним | непідкупними |
Місцевий | на/у непідкупному, непідкупнім | на/у непідкупній | на/у непідкупному, непідкупнім | на/у непідкупних |