НЕСИТО. Присл. до неситий. Ходжу я на волі - не дишу, а несито ковтаю свіже повітря, упиваюся й ним, і сонцем, і прохолодою (Коцюб., І, 1955, 466); // у знач. присудк. сл. Було дуже тяжко, часом і несито, та десятерилися сили, бо чули, що Червона Армія б'є ворога (Рад. Укр., 12. І 1946, 2).