нечутний
НЕЧУТНИЙ, а, е. Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху. Далекі гудки паровозів та пароплавів, зовсім нечутні вдень, вночі стають наче гучніші, більш хвилюючі і тривожні (Смолич, Мир.., 1958, 77); Звуки з частотою понад 20 000 коливань на секунду не сприймаються вухом людини, стають нечутними (Наука.., 7, 1962, 9); // Тихий, безшумний. Хода дідова м'яка, тиха - підійде ззаду, й не почуєш. І рухи м'які, нечутні, мов кажановий літ (Донч., II, 1956, 57); Іде палатою вона нечутною ходою, ще більше світла і тепла приносить із собою (Гонч., Вибр., 1959, 169).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нечутний | нечутна | нечутне | нечутні |
Родовий | нечутного | нечутної | нечутного | нечутних |
Давальний | нечутному | нечутній | нечутному | нечутним |
Знахідний | нечутний, нечутного | нечутну | нечутне | нечутні, нечутних |
Орудний | нечутним | нечутною | нечутним | нечутними |
Місцевий | на/у нечутному, нечутнім | на/у нечутній | на/у нечутному, нечутнім | на/у нечутних |