нормально
НОРМАЛЬНО. Присл. до нормальний 1. Тепер все буде краще, бо з завтрашнього дня почну працювати, значить, буду жити нормально (Коцюб., III, 1956, 408); // у знач. присудк. сл. Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності (Гончар, Тронка, 1963, 147).