обеззвучити
ОБЕЗЗВУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позбавити можливості звучати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обеззвучу | обеззвучимо |
2 особа | обеззвучиш | обеззвучите |
3 особа | обеззвучить | обеззвучать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обеззвучитиму | обеззвучитимемо |
2 особа | обеззвучитимеш | обеззвучитимете |
3 особа | обеззвучитиме | обеззвучитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обеззвучив | обеззвучили |
Жіночий рід | обеззвучила | |
Середній рід | обеззвучило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обеззвучмо | |
2 особа | обеззвуч | обеззвучте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обеззвучачи | |
Минулий час | обеззвучивши |