обезнадієний
ОБЕЗНАДІЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезнадіяти. Жінки сумні й зовсім обезнадієні вийшли в коридор (Головко, Вибр., 1936, 163); // у знач. прикм. Тільки обезнадієна любов і радість несподіваної зустрічі могли б спричинити такі рясні сльози (Ле, Україна, 1940, 116).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обезнадієний | обезнадієна | обезнадієне | обезнадієні |
Родовий | обезнадієного | обезнадієної | обезнадієного | обезнадієних |
Давальний | обезнадієному | обезнадієній | обезнадієному | обезнадієним |
Знахідний | обезнадієний, обезнадієного | обезнадієну | обезнадієне | обезнадієні, обезнадієних |
Орудний | обезнадієним | обезнадієною | обезнадієним | обезнадієними |
Місцевий | на/у обезнадієному, обезнадієнім | на/у обезнадієній | на/у обезнадієному, обезнадієнім | на/у обезнадієних |