облатаний
ОБЛАТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облатати. Одні [лісоруби], в чорних сукняних безрукавках, виглядали ще сяк-так, а інші, у купованих піджаках, були облатані, як старці (Вільде, Повнол. діти, 1960, 373).
2. у знач. прикм. Одягнений у полатаний одяг. Не через два, не три літа, Не через чотири Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч., II, 1953, 148); Облатаний, вицвілий на сонці вокаліст був підданий короткому допитові (Гончар, Таврія, 1952, 372).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облатаний | облатана | облатане | облатані |
Родовий | облатаного | облатаної | облатаного | облатаних |
Давальний | облатаному | облатаній | облатаному | облатаним |
Знахідний | облатаний, облатаного | облатану | облатане | облатані, облатаних |
Орудний | облатаним | облатаною | облатаним | облатаними |
Місцевий | на/у облатаному, облатанім | на/у облатаній | на/у облатаному, облатанім | на/у облатаних |