обпечений
ОБПЕЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпекти. Його ліва рука з тильного боку долоні була тяжко обпечена (Руд., Остання шабля, 1959, 89); // у знач. прикм. Стогоном і зойками зустрічали ранок знесилені, обпечені люди (Скл., Святослав, 1959, 425); * У порівн. Його жінка, як обпечена, схопилася з місця і, пробігаючи повз нього, штовхнула (Мирний, III, 1954, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обпечений | обпечена | обпечене | обпечені |
Родовий | обпеченого | обпеченої | обпеченого | обпечених |
Давальний | обпеченому | обпеченій | обпеченому | обпеченим |
Знахідний | обпечений, обпеченого | обпечену | обпечене | обпечені, обпечених |
Орудний | обпеченим | обпеченою | обпеченим | обпеченими |
Місцевий | на/у обпеченому, обпеченім | на/у обпеченій | на/у обпеченому, обпеченім | на/у обпечених |