обтятий
ОБТЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтяти. Там, де сопки доокола Лютий холод міцно стис, - Ми, обтяті попівчола,.. Довбемо граніт бездушний (Граб., І, 1959, 168); Соломія, мовчазна й замислена, сиділа долі серед обтятого волосся (Коцюб., І, 1955, 344); Позад неї на обтяту косогором петлю шляху з-за гори вилетів танк (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 58); // обтято, безос. присудк. сл. І була вона.., мов тая чайка, тільки крила їй обтято (Гур., Друзі.., 1959, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обтятий | обтята | обтяте | обтяті |
Родовий | обтятого | обтятої | обтятого | обтятих |
Давальний | обтятому | обтятій | обтятому | обтятим |
Знахідний | обтятий, обтятого | обтяту | обтяте | обтяті, обтятих |
Орудний | обтятим | обтятою | обтятим | обтятими |
Місцевий | на/у обтятому, обтятім | на/у обтятій | на/у обтятому, обтятім | на/у обтятих |