обшук
ОБШУК, у, ч. Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (Донч., III, 1956, 121); Есесівка робила ретельний обшук. Вона хижо заглядала в вуха, в ніс, тикала паличкою в волосся.., куйовдила зачіски (Хижняк, Тамара, 1959, 168).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обшук | обшуки |
Родовий | обшуку | обшуків |
Давальний | обшукові, обшуку | обшукам |
Знахідний | обшук | обшуки |
Орудний | обшуком | обшуками |
Місцевий | на/у обшуку | на/у обшуках |
Кличний | обшуку | обшуки |