ОБІДНІЙ, я, є. Прикм. до обід. Приходжу додому, їм нашвидку 1 обідню порцію - невеликий шматок м 'яса (Коцюб., III, 1956, 147); Андрій прокинувся пізно. Крізь відчинене вікно землянки знадвору вже віяла обідня спека (Гур., Наша молодість, 1949, 45); Сіли [Панас і Митро] на коні охляп та й поїхали. Було це в снідання, а так в обідню пору вже й вернулися обидва (Головко, II, 1957, 296); // Признач. для обіду, споживання їжі. Розмова ця сталася в цеху під час обідньої перерви (Ле, Право.., 1957, 35); Вечорами до мами приходило кілька тьоть, і вони сідали довкола обіднього столу (Смолич, II, 1958, 21); Минав ранок - наступав у німців обідній час - можна було й собі на часину зітхнути вільніше (Збан., Єдина, 1959. 121); // Який має місце, відбувається після обіду (у 1 знач.). Коли раз пані пробудилася по обідньому сні, щось мовби шепнуло їй, щоби вона пішла подивитись, що роблять діти (Кобр., Вибр., 1954, 87).